Коза-Дереза

Були собі дід та баба; от поїхав дід на ярмарок та й купив козу. А хитра то коза була, в самого вовка в зубах побувала, та й від вовка втекла; тільки облупив їй вовк бока — так і ходила пів бока луплена. Привіз дід козу до дому та й послав сина козу пасти. Пас, пас той її та й став гнати до дому. А дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях, кийком підпірається, у кози питається:

„Кізочко, моя мила,

Кізочко, моя люба!

Чи ти пила, чи ти їла? “— Ні, дідусю: не пила я й не їла;

Бігла через місточок-

Ухопила кленовий листочок;

Бігла через гребельку-

Ухопила водиці крапельку;

Тільки й пила, тільки й їла.

На другий день посилає дід дочку. Пасла вона її, пасла; траву рвала та перед козою клала, а у вечері, тільки стала до воріт догонить, а вже дід стоїть на воротях у червоних чоботях, кийком підпірається, у кози питається:

„Кізочко, моя мила,

Кізочко, моя люба!

Чи ти пила, чи ти їла? “— Ні, дідусю: не пила я й не їла;

Бігла через місточок-

Ухопила кленовий листочок;

Бігла через гребельку-

Ухопила водиці крапельку;

Тільки й пила, тільки й їла.

На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу і ввечері стала до гонить додому, а дід вже стоїть на воротях в червоних чоботях, кийком підпіраєтьея, у кози питається;

„Кізочко, моя мила,

Кізочко, моя люба!

Чи ти пила, чи ти їла? “— Ні, дідусю: не пила я й не їла;

Бігла через місточок-

Ухопила кленовий листочок;

Бігла через гребельку-

Ухопила водиці крапельку;

Тільки й пила, тільки й їла.

На четвертий день погнав він уже сам козу, і тільки надігнав над дорогу, а сам навпростець пішов, по-за городами, став на воротях у червоних чоботях, кийком підпірається, у кози питається:

„Кізочко, моя мила,

Кізочко, моя люба!

Чи ти пила, чи ти їла? “— Ні, дідусю: не пила я й не їла;

Бігла через місточок-

Ухопила кленовий листочок;

Бігла через гребельку-

Ухопила водиці крапельку;

Тільки й пила, тільки й їла.

От тоді дід розсердився та й прогнав козу. Біжить коза, бачить зайчикову хатку; вона туди та на піч залізла та й сидить. Коли се прибіг зайчик… А вона, коза, сидить на печі та й каже:

Я коза-дереза,

Пів бока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу ногами,

Зколю тебе рогами,

Лапками затопчу,

Хвостиком замету.

Зайчик злякався, вибіг з хати, сів під березою та й плаче. От дивиться-біжить лисичка. „Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш? “— „Як же мені не плакать — якийсь звірь невиданий, неслиханий у мене в хаті“.
— „Ходім-вижену“. Пішли. От лисичка і питає: „Хто-хто в зайчиковій хаті? “А коза з печі:

Я коза-дереза,

Пів бока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу ногами,

Зколю тебе рогами.

Лапками затопчу,

Хвостиком замету.

Лисичка злякалася та втекла. А зайчик знов сів під березкою та й плаче. Іде вовк та й питається: „Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш? “Зайчик похвалився. „Ходім, — каже вовк, — я вижену. Прийшли. Вовк і питається: „Хто-хто в зайчиковій хаті? “А коза з печі:

Я коза-дереза,

Пів бока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу ногами,

Зколю тебе рогами.

Лапками затопчу,

Хвостиком замету.

Злякався вовк та навтьоки. А зайчик знов сів та й плаче. Коли йде ведмідь? Спитав у зайчика, чого він плаче, і пішли гонити. Злякався і ведмідь. „Ні, — каже, — зайчику, не вижену, боюсь! “Зажурився зайчик, сидить і плаче. Коли це іде півень та й питається; „Чого се ти, зайчику, плачеш? “— „Як же мені не плакать-якийсь звірь невиданий, неслиханий у моїй хатці! “— „Ходім, я вижену! “— „Е, ні, не виженеш! Лисичка гнала, не вигнала; вовчик гнав, не вигнав; ведмідь гнав, не вигнав, і ти не виженеш“.
— „Ні, вижену“, каже півник. От пішли. Півник надійшов до дверей та як крикне на ввесь голос:

Кукуріку! Іду на ногах

В червоних чоботях, —

Несу, несу косу,

Тобі голову знесу

По самі плечі!…

А лізь-лишень з печі!

Коза злякалася та й утікла, а зайчик тоді з півником живе та поживає та добра наживає.