Пес і його відображення

Жив собі одного разу собака – веселий, жвавий і трохи жадібний. Одного ясного дня він знайшов на дорозі велику, соковиту кістку. “Оце так вдача!” – подумав собака, облизуючись. Він міцно схопив кістку зубами і побіг додому, щоб насолодитися своєю знахідкою в спокої.

Дорога додому пролягала через невеликий дерев’яний місток над тихою річкою. Сонце світило яскраво, і вода в річці була чистою, як дзеркало. Собака, тримаючи кістку в зубах, ступив на місток і раптом глянув униз. А там, у воді, він побачив іншого собаку! Той “собака” дивився на нього, а в зубах у нього була така ж велика і соковита кістка.

“Хто це такий? І чому в нього така ж кістка, як у мене?” – подумав наш собака. Йому стало заздрісно. “Моя кістка хороша, але якщо я заберу ще й ту, то матиму вдвічі більше!” – вирішив він.

Дізнавайтеся першими про нові казки!

Підпишіться безкоштовно на «Кідс Тайм» як на пріоритетне джерело Google, щоб першими бачити нові казки у рекомендаціях Google та стрічці Discover на своєму смартфоні.

Підписатися

Казка байка повчальна Собака і його відображення

Жадібність засліпила його, і він, недовго думаючи, гавкнув на відображення, щоб налякати “суперника” і змусити його кинути кістку.

Та щойно собака роззявив пащу, його власна кістка випала з зубів і плюхнулася у воду. Бульк! — і вона зникла в глибині річки. А відображення у воді? Воно лиш хитро посміхнулося і зникло разом із кісткою, яку собака так хотів забрати.

Собака стояв на містку, здивовано кліпаючи очима. Він втратив свою кістку, а іншої так і не отримав. “От дурень я!” — подумав він, похнюпивши носа. З того дня собака зрозумів: не варто гнатися за тим, що здається кращим, якщо це може коштувати тобі того, що вже маєш.