Хлопчик, який кричав: «Вовк!»

В одному селі жив хлопчик. Він був пастухом і щодня водив на луг стадо овець. Там він їх охороняв, на випадок, якщо з’явиться вовк. Але вовк ніколи не з’являвся, і хлопчик почав страшенно нудьгувати на пасовищі. Ганятися за метеликами йому вже набридло, і він придумав дуже дурну ідею, як розвіяти нудьгу і розважитися.

«Допоможіть! Допоможіть!» — кричав він на весь ліс. «Вовк! Тут вовк!»

Він кричав так голосно, що його почули люди в селі. Вони одразу прибігли, щоб прогнати вовка і захистити овець. Але коли вони прибігли на луг, побачили овець, які спокійно пасуться, і молодого пастуха, який сміється, аж розсипається.

«Хе, хе, хе, це така забава! Ви б себе бачили, як ви виглядали!» — реготав хлопець на все горло.

Звісно, людям з села це зовсім не сподобалося. Вони дуже розсердилися і найкраще б йому навіть дали на горіхи. З лайками вони повернулися назад до села.

Хлопцю ця гра так сподобалася, що наступного дня він вирішив спробувати знову.

«Допоможіть! Допоможіть хтось! Прийшов вовк!» — кричав він знову,так голосно, як тільки міг.

Люди з села знову збіглися, щоб вигнати вовка. Але знову прибігли даремно. Хлопець знову лише пожартував з них.

«Це ж дурні жарти», — говорили сердито і залишили хлопця корчитися від сміху в траві.

Але на третій день це сталося. Коли хлопець вигнав своє стадо на луку, від лісу прибіг вовк з усією зграєю.

«Допоможіть! Допоможіть! Вовки тут!» — кричав він знову і знову, так наполегливо, що навіть камінь би над ним зжалівся.

Але люди в селі наче оглухли. Ні, не оглухли. Вони чули крики хлопця, але думали: «Ну так, він знову з нас жартує. Цього разу ми не попадемося.»

Ніхто не прийшов на допомогу, і вовки забрали у хлопця всіх овець. З того часу хлопець більше не робив дурних жартів. Він зрозумів, що коли хтось бреше, йому потім ніхто не вірить, навіть коли він випадково каже правду.