Колобок

Жив собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них нема. От раз дожилися вже до того, що не стало у них і хліба, і їсти нічого. Дід і каже: «Бабусю! Піди у хижку та намасти у засіці борошеньця та спечи мині колобок.» От баба так і зробила: витопила в печі, замісила яйцями борошно, що замітала, спекла колобок і поклала на вікно, щоб пропікся. А він з вікна — та на приспу, а з приспи — та на землю, та й побіг дорогою.

Біжить та й біжить, а назустріч йому зайчик. «Колобок, каже, колобок, я тебе ззім!» А він каже: «Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісні заспіваю.»— «А ну, якойі?»

«Я по коробу метений,

На яйцях спечений, —

Як од баби та од діда втік,

Так и од тебе втечу!»

Та й побіг.

Біжить та й біжить — зустрічає його вовк. «Колобок, колобок, я тебе з'їм!»— «Не їж мене, вовчику-братіку, я тобі пісні заспіваю.»— «А ну, якойі?»

«Я по коробу метений,

На яйцях спечений, —

Як од баби та од діда втік,

Так и од тебе втечу!»

Та й побіг.

Знову біжить і біжить — зустрічає його ведмідь. «Колобок, колобок, я тебе з'їм!»— «Не їж мене, ведмедику-братіку, я тобі пісні заспіваю.»— «А ну!»

«Я по коробу метений,

На яйцях спечений, —

Як од баби та од діда втік,

Так и од тебе втечу!»

Та й маху…

Біжить і біжить, зустрічається з лисичкою. «Колобок, колобок, я тебе з'їм!»— «Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісні заспіваю.»— «А ну, якойі?».

«Я по коробу метений,

На яйцях спечений, —

Як од баби та од діда втік,

Так и од тебе втечу!»

«А ну-ну, ще заспівай! Сідай у мене на язиці, щоб мині чутніше було.» От він и сів, та й давай співати:

«Я по коробу метений,

На яйцях спечений…»

А лисичка його-гам! Та й проковтнула.