Словянські народні казки

СЛОВЯНСЬКІ НАРОДНІ КАЗКИ Видання Тва „ЧАС“, Київ — Прага.

Чехія — країна, в якій дуже люблять дітей. І по містах, і по глухих селах всі дорослі і старшенькі діти незвичайно обережно підходять до малечі, ніжно бавлять та пестять їх, стараючись уникнути всього, що так чи інакше може засмутити малечу. Ласкавою розвагою й батьки, й чужі люди при всякій нагоді намагаються зробити дитині приємність, викликати радісну усмішку на її кругленькому, рожевому личку. Можете прожити кілька місяців в якомусь чеському місті й жодного разу не почути дитячого плачу. Хіба часом якийсь пузанчик зачепиться за камінець й ненароком розквасить собі носа. Отже, тоді всі, хто б по якій важливій справі не біг вулицею, кожен спиниться, щоби розважити потерпілого від власної необачності малого чеського громадянина. З тієї великої любові до „малих цих“ виходить у Чехів і піклування про всебічне виховання чеської дітвори, як з боку духового, так і з боку фізичного. Тим же треба поясняти й той факт, що небагата, порівнюючи з визначними оригінальними творами, чеська загальна література дає надзвичайну силу й оригінальному, й перекладному матеріалу для дитячого читання, чим, на жаль, ще не можемо дуже похвалитися ми. Одже, з огляду на помітний брак у нас дитячої літератури української, а також з метою ознайомлення наших дітей з казковою творчістю близького нам по духу й звичаях чеського народу, я й упорядкував цю книжечку, що містить в собі, правда, не тільки чеські, словацкі та ходські народні казки, але й деякі твори инших словянських народів, які стали лектурою чеських дітей. Для цієї книжечки я не старався спеціяльно добірати якогось однотипового матеріялу, а взяв лише більш характерні казочки, що своїм колоритом ближче підходять до звиклої нашим дітям обстанови й мають в собі аромат безхитросної народньої творчости, од якої часами чуєш самий безпосередній примитивизм (напр., словинська казочка „Про трьох зміїв“). При перекладі я старався додержувати точності оригіналу й тільки в рідкісних випадках, в інтересах більшої зрозумілості оповідання нашим дітям, брав наш рідний образ чи зворот на заміну далекого чужого. Всі казочки перекладено з мов: чеської, хорватської та словацької; навіть відома всім нам — московська, що в чеському перекладі помітно, але ж не на шкоду собі, відрізняється від оригіналу. Книжечку видано не у вигляді книжок для самостійного дитячого читання, бо можна сподіватися, що діти будуть тільки слухати ті казочки, які з неї читатимуть їм дорослі. В. Старий.